Вихід кожного нового альбому Океан Ельзи – подія, без перебільшення, загальнонаціонального масштабу. Мало що в українській музиці може так розбурхувати громадськість. Кожна пісня розбирається на атоми і молекули: окремі інструменти та слова. Так сталося і з «Без меж», який ОЕ вперше в своїй історії надали до безкоштовного прослуховування на SoundCloud, паралельно з релізом на стрімінгових сервісах.

Уже кілька років Святослав Вакарчук носить заочний титул голосу народу, незалежно від того подобається це комусь чи ні. Пісні Океан Ельзи грають на Майдані Незалежності та на мітингах, в невеликих пабах і на площах районних центрів, в будинках і машинах, в плеєрах і по радіо. Голос Вакарчука супроводжує всі більш-менш значущі події в країні, причому в основному без його особистої присутності.

Таким чином на групу лягає колосальний тягар відповідальності і тиску. І Вакарчук, схоже, усвідомлює це сповна.

Завдання Океан Ельзи – створювати музику, яка буде подобатися не тільки учасникам групи, але і слухачеві будь-якого віку і соціального статусу. При цьому група не може дозволити собі скочуватися в поп і примітив, що було б найпростішим рішенням. Навряд чи в Україні знайдеться ще хоч одна група, здатна створювати настільки мелодійну і осмислену музику, яка припаде до душі і 12-річному школяреві з Мукачева, і пенсіонерці з Маріуполя. «Океани» з альбому в альбом справляються з цим завданням – це привід для щирого захоплення.

Найскладніше в прослуховуванні «Без меж» (як і трьох попередніх альбомів) – це відключитися від споживацького підходу до музики. В епоху стрімінга і вільного інтернету через меломанів проходить така кількість музичного матеріалу, що увагу здатне зачепити лише за щось надзвичайне. Саме тому альбом ОЕ бажано прослухати кілька разів, тому що з першої спроби він навряд чи залишить яскраве враження.

Скинувши перший шар меломанським скепсису, починаєш чути пісні і смисли.

Сам Вакарчук розповідав, що альбом зроблений в своєрідному обрамленні: перші чотири і останні дві пісні – традиційна інтимна лірика, а середина альбому повна соціальної та патріотичної тематики. Грубо кажучи, пісні альбому можна розділити на «про любов» і «про силу волі» (або ж, якщо відверто, про війну).

Святослав Вакарчук презентує альбом в ефірі Радіо Аристократи.

Особливо сильною виявилася «Не йди». Балканські мотиви гітари Опсеніци, чіпкий текст Вакарчука, грамотно вплетені струнні і суто «британське» аутро, явно натхнена брит-поп колективами і (можливо) творчістю Florence + The Machine (перехід з бриджу в кінцівку).

На альбомі на рідкість велика кількість «стадіонних» треків. Воно і зрозуміло, останні кілька років група тільки й робить, що виступає на стадіонах. Причому не в переносному, а в самому що ні на є буквальному сенсі. Це і «Джерело», і «Сонце», і, в якійсь мірі, «Не твоя війна» – мабуть, найпроникливіший і злободенне з того, що потрапило в альбом.

Після декількох прослуховувань «Віддай мені (свою любов)» виявляється, що текст ти вже знаєш напам’ять, мимоволі качаешь головою в такт і згадуєш колишні закоханості.

«Еверест» теж підкорює не відразу, але якщо його розкуштувати, пісня стає відмінним саундтреком до життєвих звершень. Саме цей трек, а також наступний «Хтось в небо летить», наповнений світлою скорботою і вірою в мирне майбутнє.

Хтось в небо летить, а хтось залішається,

хтось далі біжить, а хтось – зупіняється.

«Хтось в небо летить»

І може Ваші очі роз’їдає дім,

але Ми не помічаєм, бо вогонь наш побратим.

«Еверест»

Кілька пісень здаються логічним продовженням треків з попередніх альбомів. Вони виконані в подібному стилі і нібито розповідають продовження історії. «Сонце» схоже на якусь суміш «Більше для нас» і «Надя» (з “Dolce Vita”), «Життя почінається знов» впору назвати сіквеллом до нетлінної «Все буде добре», а «Осінь» відсилає до не менше осінньої « 18 хвилин »з альбому Dolce Vita.

У категорію «медляков» можна записати «Мить», яка виступає певним сепаратором, що розділяє альбом за змістом і фінальну «Без меж». «Мить» – романс, довгий і тягучий. «Без меж» – мабуть, сама інтимна і потаємна пісня альбому. У ній можна знайти відгомони «Невидима сім’я», в ній нарешті дає волю душі Мілош Єліч з розмашистими клавішами, та й сам Вакарчук дозволяє собі вокальні шедеври.

Вихід кожного нового альбому ОЕ, з часів відходу з групи Шурова, Гудімова та Хусточки, незмінно супроводжується коментарями людей, які переконані, що ОЕ вже не ті, і що «ось суперсиметрія – це була музика». Коментатори з мазохистским завзятістю отслушівают кожен новий альбом і приходять до одного і того ж висновку.

Океан Ельзи за день до виходу альбому на концерті в Маріуполі

Альбом дійсно може здатися нудним. Багато в чому через те, що Океан Ельзи в цей раз практично відмовилися від глобальних експериментів зі звуком. Тут немає загравань з народною музикою ( «Земля»), немає спроб впровадження нетипових інструментів (Dolce Vita), немає цілісної зв’язки між усіма піснями ( «Суперсиметрія»). Загалом, «Океани” не намагалися вигадати велосипед, і, схоже, в даному випадку така мета і не ставилася.

Зате в «Без меж» є ціла купа хітів, кожен з яких припаде до душі шанувальникам самих різних мастей і смаків. Це щільна, відмінно спродюсована пластинка, в яку потрібно уважно вслухатися. На відміну від більшості, Океан Ельзи можуть собі дозволити не чіпляти слухача відразу, а писати пісні, які розкриваються не відразу. І в «Без меж» вони користуються цією перевагою в повній мірі.

Наскільки глибина цих пісень виявиться дійсно безмежною покаже час і кількість аудіозаписів в плеєрах шанувальників. Але найближчим часом «Без меж» буде підривати стадіони, змушувати людей слухати, радіти, плакати, співати і танцювати.

http://liroom.com.ua/reviews/oe_bez_mezh/

 

ВІДБУЛАСЯ ПРЕМ’ЄРА ДРУГОГО ЗА ЛІКОМ КЛІПУ ГУРТУ «СКАЙ» ДО ПІСНІ З ОСТАННЬОГО АЛЬБОМУ «НОВЕ ЖИТТЯ»: СЛІДОМ ЗА ОПРИЛЮДНЕНИМ БЛИЗЬКО МІСЯЦЯ ТОМУ РОЛИКОМ «МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ», СВІТ ПОБАЧИЛА ВІДЕОРОБОТА ПІД НАЗВОЮ «GO GO»

Так само як і попереднє відео, до радості підписників спільноти «СКАЙ» ВКонтакті, новинка у найпершу чергу з’явилася саме у цій соціальній мережі. Варто додати, що «Go Go» – 23 офіційний кліп команди, і це не враховуючи офіційного live-відео!

Цього разу, після попередньої ролі бармена, фронтмен гурту Олег Собчук приміряв на себе роль відчайдушного рейсера. Знімальний процес проходив на столичному аеродромі Чайка, де запекло змагались автівка та мотоцикл, символічно натякаючи на постійне життєве суперництво чоловіка і жінки. Жіночу сутність, до речі, у ролику «Go Go» випало втілити учасниці поп-колективу «Real O» Аліні Астровській, яку запросив до зйомок режисер кліпу Віктор Скуратовський. Зазначимо, що задля ефектного кадру, лідер «СКАЙ» навіть зголосився власноруч поголити волосся на голові, що стало ще однією родзинкою музичної міні-стрічки у стилі екшн.

«Go Go» є лише другою частиною обіцяної трилогії кліпів з нового альбому «СКАЙ», і вже зовсім скоро на всіх нас очікує прем’єра наступного відео «Я буду йти», де учасники формації опиняться у власній старості.

 

Музика – це невід’ємна частинка життя кожного)))

Насолоджуйтесь нею!!!